Я – батько чи мати дитини, і мені стало відомо про її гомосексуальність, бісексуальність чи трансґендерність. Як мені поговорити з нею про це вперше і як розмовляти про це потім? Розберемо це питання у статті, яку ви зараз читаєте. Текст написаний 20-річним ґеєм та відображає, власне, позицію дитини в цьому питанні.
Блок 1. Перша розмова
Перша розмова – дуже важлива, і багато в чому навіть вирішальна. Вона може визначити ваші з дитиною стосунки, довіру та відкритість у них, на багато часу вперед. Якщо вона відбудеться некомфортно для дитини, якщо ви покажете, що з вами неприємно піднімати тему сексуальності чи ґендерної ідентичності, найчастіше дитина після цього надалі уникатиме будь-яких розмов на ці теми, та і взагалі мало говоритиме з вами про своє особисте. Це розмова, до якої насамперед вам потрібно підготуватися, самостійно, і розпочати її тільки тоді, коли ви точно будете готові.
Камінгаут (зізнання у своїй сексуальній орієнтації чи ґендерній ідентичності) перед батьками часто є окремим викликом, ба навіть проблемою для багатьох ЛҐБТІК+. «Якою буде реакція, приймуть чи не приймуть, чи буде сотня тупих та стереотипних питань, чи виженуть з дому або поб’ють..?» – нам, дітям, часто справді страшно. Перша реакція часто негативна, а потім невідомо, через скільки часу вона нарешті зміниться на любов та мир. Ми самі нерідко роками працюємо над собою, аби прийняти та полюбити себе такими, якими є, потім – те саме з оточенням та друзями, і довгий процес прийняття батьками – це болісне дежавю, якого хочеться уникнути більше за все на світі. Ситуації різні, але (тут – з позиції більш дорослих, повнолітніх дітей) багато хто виходить з думки, що якщо це (знову) потребуватиме від мене місяців «роботи» та надзусиль, аби переконати своїх батьків, що зі мною все добре, то ну його до біса, я краще просто не говоритиму з ними про це. Чому так відбувається? Бо насамперед батькам варто зрозуміти, що їм потрібно самим працювати над собою, та наскільки це можливо убезпечити дитину від довгих та болісних, конфліктних процесів прийняття. І якщо цієї першої розмови ще не сталося, підготуйтеся до неї.
Як підготуватися?
Пункт перший – психологічний. Вам стало відомо, або ви підозрюєте, що ваша дитина – «хтось з», «якась літера» з ЛҐБТІК+: ґей, лесбійка тощо. Що ви відчуваєте? Чи вам ок, або вам лячно, ви не знаєте, що робити, або ж відчуваєте агресію чи лють? Якщо вам ок і ви спокійні, на цьому етапі вам нічого не треба. Якщо ви відчуваєте різні емоції – від страху до ненависті – ви перебуваєте у стані, де вам потрібна допомога. Поговоріть із психологом чи психологинею про ситуацію та що ви відчуваєте. У нас в ТЕРГО є свої психологи, які можуть вам допомогти, або зверніться до іншого кваліфікованого спеціаліста.
Пункт другий – інформаційний. Ваша донька – лесбійка? Тоді що ви знаєте про гомосексуальність? Ваша дитина – хлопець, що відчуває себе дівчиною, або говорить про небінарність? Тоді що вам відомо про трансґендерність? Якщо ви щось знаєте, але все ще багато питань, дослідіть цю тему та спробуйте знайти відповіді на більшість своїх питань ще до розмов із дитиною. Переконайтеся, що ви не носите в своїй голові застарілі міфи та стереотипи про ЛҐБТІК+, далекі від реальності. Наприклад, чи знаєте ви, що орієнтація не змінюється, і що це не «вибір» людини, гомосексуальність є не тільки у людей, а це природна поведінка, поширена у більшості ссавців? А те, що один з найвизначніших українських фільмів – стрічка «Тіні забутих предків», зрежисований Сергієм Параджановим, а той був гомосексуалом? А чи знаєте ви історії трансґендерних людей, які не страждали від булінгу все життя, а досягли успіхів та стали всесвітньо відомими?
І третій пункт вашої підготовки до першої розмови – налаштуватися на неї. І тут є кілька важливих речей. Ми навіть зробимо їх окремими заголовками.
Не вселяйте у дитину страх
Якщо ініціювати першу розмову будете ви, підійдіть до цього обережно, але не так, аби це вселяло страх. Після слів «нам треба з тобою дуже серйозно поговорити» більшість людей напружується, а серце йде у п’ятки. Тим більше, якщо є підозри, про що може бути розмова. Тримайтеся подалі від того, аби зробити її офіційною та довгою. Краще нехай вона буде легкою, ненав’язливою, десь просто поміж інших побутових справ та розмов, і доволі короткою. Якщо вам хочеться розпитувати та говорити про це довго, поверніться до пунктів про психологічну та інформаційну підготовку. А також тримайте на думці, що вам не обов’язково втиснути у цю одну розмову геть все, адже буде ще можливість не раз поговорити потім.
Висловте свою позицію та підтримку
З цього взагалі можна почати, але це не обов’язково. Якщо ваша дитина – ЛҐБТІК+, і ви даєте зрозуміти, що вам про це відомо, ви маєте сказати про своє ставлення. Ми очікуємо цього від вас, і якщо ви цього не скажете, то нам буде дуже ніяково від невідомості, що ви про це думаєте. Тому обов’язково скажіть, і можна доволі коротко, наприклад: «я приймаю тебе, яким ти є», «я продовжуватиму тебе любити, адже це нічого не змінює», «я знаю, що це нормально, тож не хвилюйся, я тебе підтримую», «ти можеш завжди розраховувати на мої любов і прийняття». При тому, важливо висловити саме підтримку, і уникати так званого «не-засудження»: «я тебе не засуджую» – це не підтримка, і це не «я тебе приймаю», це все ще доволі некомфортний стан невизначеності. Дайте чітко зрозуміти дитині, що ви на її боці.
У цьому пункті важливо відштовхуватися від того, що відбувалося в родині раніше. Якщо ви чи інші люди в родині і раніше говорили про підтримку різних людей та ЛҐБТІК+, про важливість толерантності, то все ок. Якщо тема ЛҐБТІК+ ніколи не піднімалася в сім’ї, то, залежно від ситуації, буде краще додатково пояснити, чому ви ніколи не говорили про це, але раптом стали на позицію підтримки своєї дитини. Якщо ви чи інші люди в родині раніше висловлювалися гомофобно чи трансфобно (тобто, із засудженням ЛҐБТІК+, а таке в Україні, на жаль, усе ще часто трапляється), вам точно варто прояснити цю ситуацію перед дитиною. Розкажіть, чому ви так говорили раніше, або, якщо це були не ваші слова, як ви ставилися до висловлювань родичів, як і чому змінилася ваша позиція, та чи може дитина справді розраховувати на ваші прийняття, підтримку та/або захист від ненависті інших родичів.
Якщо першу розмову ініціюєте не ви
Вона вже відбулася? Ваша дитина сама вам сказала про себе? А ви читаєте цю статтю вже після? Згадайте, якою була ваша реакція. Якщо ви не висловили дитині свою підтримку, або відреагували негативно, спробуйте виправити ситуацію та почати цю розмову заново, та поясніть, чому ваша перша реакція була інакшою. Якщо розмови ще не було, але вона відбудеться за ініціативою дитини, так само слідуйте цій інструкції.
Якщо вже все давно всім відомо
Бувають ситуації, коли батьки давно знають про свою дитину, а дитина знає, що батьки в курсі. Коли це ніби сталося саме собою. Але чи розмовляли ви про це колись прямо? Чи висловлювали ви підтримку дитині? Якщо ні, все ж краще поговорити про це. Дайте дитині знати, що ви не тільки знаєте про неї, а що ви чітко на її боці.
Блок 2. Спілкування потім
Окей, ви та ваша дитина пережили найбільш важливий зламний момент – першу розмову. А як спілкуватися далі? Що треба пам’ятати щодо простих регулярних розмов з ЛҐБТІК+ дитиною?
Будьте відкритими та не створюйте табу
Завжди хочеться бути почутими та прийнятими. Це окремий аспект, що стосується спілкування. Важливо, аби розказувані батькам речі не стикалися з негативом, навіть прихованим. Якщо ЛҐБТІК+ дитина ділиться своїми історіями, це свідчить про довіру та комфортність, якщо вона цього не робить — варто задуматися над тим, що дитині чомусь не хочеться вам розповідати про своє життя, і причина, скоріше за все, у вас та ваших способах реагування.
Не створюйте будь-яких табу (заборонених тем) у спілкуванні з дитиною. Якщо дитина уже достатньо доросла, їй може хотітися обговорити теми, які стосуються сексуальності та самого сексу, сексуального досвіду. Багато батьків «ламаються» на цих темах, показуючи ніяковість, незручність та неготовність говорити з дитиною на такі теми. Але насправді, якщо дитина відкрита, будьте і ви відкритими з нею. Також не накладайте табу на будь-які емоції чи стани. Це стосується всіх, а особливо трансґендерних дітей. Вам можуть бути не зрозумілі певні речі (наприклад, ґендерна дисфорія), але спробуйте вислухати свою дитину та, наскільки це можливо, розділити з нею її відчуття.
Не використовуйте евфемізми
Це стосується і першої розмови, і спілкування потім. Вживайте правильні слова та не шукайте заміни їм, якщо з якихось причин ви відчуваєте, що вам незручно їх говорити. Наприклад, ґей та гомосексуал, і ніяких «голубий», «цей», «той», «нуу…». Якщо розмови доходять до статевого досвіду, не шукайте замін слову «секс». Це некомфортно, незручно та виглядає дуже дивно, навіть по-дитячому. Дорослі, будьте дорослими!
Ми сподіваємося, що ця стаття стане у пригоді багатьом батькам, що хочуть зберегти хороші стосунки зі своєю ЛҐБТІК+ дитиною. У будь-яких ситуаціях варто пам’ятати про те, що дитина – найдорожче, а також про її комфорт та самопочуття. Ми, батьки ТЕРГО, самі проходили цей складний шлях, ще раніше, ніж ви, коли не було стільки інформації, цієї статті, коли українське суспільство було більш нетерпимим до ЛҐБТІК+, а люди – з сильнішими упередженнями в головах. Ми змогли, і ви зможете. Якщо вам потрібна додаткова підтримка, звертайтеся до нас через повідомлення у соціальних мережах, або за контактами громадської організації.
